Основний рівень, третій рік навчання
Класичний танець (60 год.)
Теорія (8 год.): знайомити з
термінологією відповідно до змісту програми даного року навчання; вчити
розуміти та називати характерні особливості тієї чи іншої вправи, пояснювати
правила її виконання; знайомити з творчим вкладом видатних танцівників минулого
та сучасності в розвиток класичного танцювального мистецтва (на вибір
педагога), показати приклади балетних вистав з подальшим їх аналізом.
Класичнийй екзерсис
Екзерсис – це комплекс вправ для
розвитку різних груп м’язів, невід’ємна складова уроку класичного танцю, яка
забезпечує дотримання основних вимог і реалізацію основних його принципів. Під
час екзерсису вивчаються та виконуються елементарні рухи, що дозволяють
оволодіти точною технікою виконавської майстерності та стають потім основою
більш складних форм класичного танцю. Система класичного танцю передбачає виконання рухів екзерсису біля
станка та на середині зали.
Основні вправи екзерсису біля станка сприяють
різнобічному розвитку мускулатури ніг, їх дотягнутості, виворотності, великого
танцювального кроку, plie;
правильної постави та розвитку гнучкості тулуба, формуванню навичок координації
рухів тощо. Рухи класичного екзерсису залишаються незмінними впродовж усього
навчання, при цьому зростає рівень складності, варіюється поєднання з іншими
рухами, вводяться нові з’єднувальні елементи (пози, port de bras, танцювальні кроки, повороти, оберти та ін.).
Вправи екзерсису біля станка прийнято виконувати в такій послідовності: pile, battement tendu, battement tendu jete,
rond de jambe par terre, battement fondu et battement soutenu, battement frappe,
battement releve lent et battement developpe, rond de jambe en l`air, grand
battement jete, petite battement sur le cou-de-pied.
Екзерсис на середині зали будується за тими ж
правилами, однак є більш компактним, коротшим та технічним. Його виконання
потребує певної майстерності – апломбу, розвитку якого і підпорядкована ця
частина уроку. Екзерсис на середині зали забезпечує більш вільне орієнтування в
просторі, що сприяє розвитку навичок освоєння сценічної площі. Побудова
екзерсису на середині зали поступово ускладнюється скороченням кількості
окремих вправ. Наприклад, можуть об’єднуватися battement tendu et
battement tendu jete, rond de jambe par terre et rond de jambe en l`air,
battement fondu et battement frappe та ін. Однією з відмінностей екзерсису на середині зали є те, що першою комбінацією вправ стає маленьке adagio (різні види pile, port de
bras, підйоми ноги, танцювальні кроки тощо), а завершальною – grand battement
jete. Такі вправи екзерсису, як battement releve lent et battement developpe входять до складу наступної частини уроку класичного танцю – аdagio.
Процес засвоєння та постійного відпрацювання вправ класичного екзерсису є основою на початковому етапі навчання та запорукою здобуття й удосконалення виконавської майстерності в професійній діяльності танцівника. На
цьому наголошують видатні педагоги та науковці галузі класичної хореографії
А. Ваганова, Н. Базарова, В. Мей, В. Костровицька,
О. Писарєв, М. Тарасов, Л. Цвєткова та ін.
Провідні танцівники
України
Україна дала світові таку кількість зіркових хореографів і виконавців,
що може посперечатися у цьому з будь-якою іншою державою. Проте в часи СРСР її
досягнення применшували, а найяскравіших артистів офіційна хроніка позначала як
росіян чи представників російської школи. Почалося це ще у 1920-х роках, коли
більшовицька влада вимагала викорінити старий буржуазний дух театру і створити
нову естетику, дозволену до перегляду уніфікованій радянській людині. У лютому
1919 року київська газета «Останні новини» опублікувала оголошення: «Театрально-балетна
«Школа руху» Броніслави Ніжинської». У програмі: школа руху за системою
Ніжинської, школа «класичного» танцю, вираження у русі (міміка тіла), стиль у
русі, характерні танці, теорія музики, теорія танцю і записування рухів нотною
системою, бесіди про мистецтво і творчість». Розташовувалася школа за адресою:
м. Київ, вулиця Фундукліївська 21, кв. 1.
Хореограф і балерина Броніслава
Ніжинська була вже добре знана у Європі, а її брат Вацлав Ніжинський –
найяскравішим «етуалем» («зіркою» – найвищий статус артистів європейського
балету на початку минулого століття – ред.) балетної сцени. Гучний скандал
після паризької прем’єри балету «Весна священна» – з новітньою хореографією на
музику Ігоря Стравінського – зробив його всесвітньо відомим.
Вацлав Ніжинський
Народжений у Києві 12
березня 1889 року, вперше він виступив на сцені у п’ять років, станцювавши
гопак в антрепризі Одеського театру. За здатність до неймовірно високих і разом
із тим плавних стрибків його прозвали людиною-птахом.
Броніслава ж рано
виявила талант непересічного балетмейстера, а також педагога-постановника
(зокрема, співпрацюючи з Лесем Курбасом, який жалкував про її вимушену
еміграцію, що скоріше нагадувала втечу). Втім, Ніжинська у своїх щоденниках та
в емігрантських колах ніколи не згадувала про їхній творчий дует і взагалі воліла
не розповідати нічого про роботу над створенням новітнього комуністичного
театру.
Американська режисер Вірляна
Ткач в інтерв’ю Радіо Свобода 25 лютого 2019 року каже: «Курбас використав
можливість людського тіла перевтілюватися в русі. Він, так би мовити, оживив
рух, будучи натхненним Броніславою Ніжинською, яка в той час працювала в Києві.
Це був саме той час, коли Ніжинська цілковито змінила поняття про балет. Не
випадково, що Серж Лифар був одним із її студентів».
Рух у театрі «Березіль» Леся Курбаса
«Школу руху»
Броніслави Ніжинської киянин Серж Лифар почав відвідувати у неприпустимо пізній для
танцівника вік – у 17 років. Проте пізніше Ніжинська запросить його на роботу у
Париж.
Афіша балетних виступів 1935 року
Після завершення кар’єри
танцівника він стане засновником Академії танцю при «Гранд-Опера», а також
ректором Інституту хореографії та Університету танцю Парижа. З радянських
енциклопедій його ім’я викреслювали. Під час вручення ордена Почесного легіону
президент Шарль де Ґолль запропонував Лифарю стати громадянином Французької
Республіки (танцівник досі жив без громадянства), але той подякував і сказав:
«Але я ніколи не був і не буду французом, бо я українець і батьківщина моя
Україна». У російській версії «Вікіпедії» Лифар позначений як «французский
артист балета».
Ще один яскравий
українського хореографічного мистецтва - Павло Вірський.
«Як би ви знали, Романе, як мені набридли шаровари!» – зізнавався у
1969 році диригентові Роману Кофману український балетмейстер, засновник і
художній керівник Державного Академічного ансамблю народного танцю України Павло
Вірський. Нині цей колектив має його ім’я і часто асоціюється з кліше про українську
культуру. Насправді Вірський був хореографом, який зробив український танець
модерним, поборовши спротив влади і поставивши його на великій сцені. Як
мовиться у біографічній книжці «Павло Вірський» видавництва «Вінниця: Нова
книга», «…український сценічний танець існував на той час лише у вигляді
вставних номерів у спектаклях українського музично-драматичного театру й одиничних
українських опер». Переважно йшлося про примітизований гопак.
Після закінчення
Одеського музично-драматичного училища у 1927 році танцівник поїхав до Москви,
де вступив до театрального технікуму у клас Асафа Месерера – дядька
прими-балерини Майї Плісецької. Жилося йому в столиці СРСР сутужно – студент
міг дозволити собі лише тарілку супу з хлібом за 4 копійки на день у робітничій
їдальні. Для випускного екзамену Вірський створив образ п’яного матроса, який
так сподобався Месереру, що той вимагав продати танець. Учень мав сміливість
відмовити уславленому педагогу і сам виступав з номером по нічних
напівпідпільних кабаре, отримуючи по 25 рублів за ніч.
Оскільки підручників з
історії українського танцю не існувало, Вірський вивчав його під час поїздок по
містах і селах. Зокрема, у селі Кропивня на Київщині він дізнався про існування
старовинного цехового танцю «Шевчики», який запозичив для виконання своїм
ансамблем.
Аби ставити для
радянських і закордонних глядачів новітні українські балети і танці, Вірському
довелося створювати пафосні прокомуністичні номери. Зокрема, у 1957 році це був
балет «Чорне золото» – про те, як випускники закарпатських шкіл приїхали
працювати на шахти на Донбас. Утім, навіть критики звертали увагу на
майстерність балетмейстера Вірського: у другому акті балету «У забої» є
шахтарський масовий танець, коли по штреках карбованим танцювальним кроком
ідуть ряди забійників з сяючими гірницькими лампочками. Український хореограф
ішов в ногу з часом. Того ж року у Нідерландах
дебютував як постановник Ганс ван Манен, якого називають батьком сучасного
голландського балету.
Балетна пачка – так
називали харків’янку Варвару Карінську (Жмудську), яка придумала і пошила круглу
спідницю з кількох шарів цупкого тюлю і втекла за кордон під приводом організації
виставки досягнень радянських вишивальниць. Раніше
балерини змушені були танцювати у важких костюмах, що додавало великого
навантаження на корпус. У балетні спідниці вшивалася міцна конструкція з
металевого дроту, щоб зробити їх більш округлими і казковими на вигляд. Під час
алегро та стрибків на сцені такий каркас часто завдавав болю партнерам
танцівниць.
Балерина Тоні Бентлі (New
York City Ballet) у своїй книжці «Costumes By Karinska» пише, що насправді ще
більш революційною була ідея української кутюр’є полегшити ліф балетної пачки
завдяки крою по косій – прийомові французьких модельєрів. До неї ніхто з
театральних художників не міг створити костюм, що щільно облягав би тіло,
виглядав естетично і при цьому дав свободу рухів. Інший емігрант, основоположник
американського балету Джордж Баланчин (Георгій Баланчивадзе),
твердив, що Карінська зробила неможливе – звільнила ноги танцівниць.
Американській пресі він заявив, що половиною успіху своїх всесвітньо відомих
балетів, зокрема «Коштовностей» і «Сну літньої ночі», завдячує саме Варварі.
Загалом вона створила костюми до 75 його балетів.
Карінська тонко
відчувала фактуру тканин і кольори, те, як вони відбиватимуться у світлі
театральних софітів. Зшиваючи докупи шари тюлю, добирала відтінки так, щоб з глядацької
зали пачка виглядала більш об’ємною і водночас повітряною. А ще вшивала під низ
кожної сценічної спідниці власноруч вигаптувану квітку. Вона знала: глядач її
не побачить, але балерині буде приємно.
Вправи біля станка (32 год.)
grand plie за І, II, V позиціями ніг, тримаючись однією рукою за
станок із застосуванням позицій
рук
· battement
tendu з І та V позицій в усіх напрямах, тримаючись однією рукою за станок
· battement
tendu з demi-plie за І та V позиціями ніг у всіх напрямах обличчям до опори;
· battement
tendu jete із V позиції в усіх напрямах обличчям до опори;
· battement
tendu jete з І позиції в усіх напрямках, тримаючись однією рукою за опору;
· rond de jambe
par terre en dehors (en dedans) обличчям до опори (з ІІ півріччя боком до
опори)
Зразки виконання
професійними танцівниками:
1. https://www.youtube.com/watch?v=s2EkTtABd-Y&feature=youtu.be
2. https://www.youtube.com/watch?v=qWYTkLtTQB4
3. https://www.youtube.com/watch?v=IFLfwq56JUI
4. https://www.youtube.com/watch?v=HLPLLh7RxNU
Grand battement jete
Grand battement jete. Цей рух схожий на battement releve lent, але
виконується в темпі швидкого кидка робочої ноги на 90°.
Під час виконання руху
нога робить кидок легким ковзним рухом ступні по підлозі та продовжує свій
злет, підвищуючи силу руху, легко і вільно досягає висоти 90°. Повертається
нога стриманіше, легко торкаючись носком підлоги, та прийомом battement tendu
закривається у вихідне положення. Кидок виконується енергійно, злито, з
витягнутим коліном, підйомом та пальцями, точно по прямій лінії; опорна нога
повинна бути виворотною та витягнутою в коліні, виключається «завал» на великий
палець та зміщення стопи.
Різновиди grand
battement jete: grand battement jete pointe, grand battement jete balancoir,
grand battement jete passé.
Releve та
releve-plie за І, II, V позиціями ніг
Відео-зразок-https://www.youtube.com/watch?v=V3k-57bYun0&list=RD3q-bB-OJ4Kk&index=7
ІІІ port-de-bras,
тримаючись однією рукою за опору;
підготовка до рas assemble вбік;
розтягування по опорі.
ІІІ port-de-bras (біля опори)
Вправи на середині (20 год.):
Відеозразки за методикою
А. Ваганової (demi та grand plie за І, II, V позиціями ніг із застосуванням позицій
рук; battement tendu з І
позиції в усіх напрямах) - https://www.youtube.com/watch?v=3q-bB-OJ4Kk
ІІІ port-de-bras
Відеопрезентація
виконання ІІІ форми port-de-bras:
1. https://www.youtube.com/watch?v=NACHayYwDSw);
2. https://www.youtube.com/watch?v=IYAeTlbD0hY
Pas assemble
Pas assemble (збирати) -
стрибок з однієї ноги на дві, виконується з відведенням ноги в заданому
напрямку, і збиранням ніг під час стрибка разом.
Відеозразок виконання Pas assemble: https://www.youtube.com/watch?v=b3ogLxnYWuY&list=RD3q-bB-OJ4Kk&index=24
Перегляд танцювальних фрагментів
1. Yuka
Fukuda Esmeralda variation https://www.youtube.com/watch?v=KRjsdpSL6z4&list=RDHpIkZlqAlI0&index=11
2. Gisele
Bethea Don Quixote Kitri III Act девочка 14 лет https://www.youtube.com/watch?v=lsSdBYCY5H8&list=RDHpIkZlqAlI0&index=16
Немає коментарів:
Дописати коментар